?

Log in

No account? Create an account

Previous 10

Jan. 9th, 2011

Черговий вундеркіндер

Перемальовую з Екслера, але пофіг.

Отвал башки, звичайно. Але це нереально круто навіть для глобального обману. А тому, я злегка придушу у собі Станіславського і повірю в диво.

 

Oct. 19th, 2010

Фразочки

Если говорить о бальных танцах кратко, то бальные танцы - это искусство убирать ноги быстрее, чем на них наступит партнер.

---

Эстонский розовый ликёр падал в бокал с ускорением в 1.5g медленно рассекая струёй густой таллинский воздух.

Oct. 14th, 2010

Бідні дітки…

Обережно, матюки.

Oct. 12th, 2010

Важке життя фрілансерів

home_01

Read more...Collapse )

Oct. 11th, 2010

3D – малюнки на будинках

Трошки навіть їде дах, коли не можеш відрізнити, де намальоване, а де справжнє.

 

1249405741_00400000

Read more...Collapse )

Sep. 23rd, 2010

Сатанівські походеньки - 4

Дід Панас (друга кличка нашого головлікаря) після довгої і виснажливої торгівлі вручив нам ключі від наших хоромів і люб’язно запросив до столової, щоб ми могли зацінити місцеве оздоровче дієтичне їдло: перлова каша, шматочок масла, шматочок салямі, хліб, чай.

Голод повністю нівелював найменші сумніви щодо поживної цінності казенного хавчику, а «общепітівський» колорит столової навівав романтичне «де жа вю» на роки, проведені у дитячому концтаб садочку і у середній школі суворого режи з поглибленим вивченням. В цілому залишилися задоволеними.

Був ще дуже навіть день, тому ми вирішили пройтися до монастиря. Не треба було підходити впритул, щоб зрозуміти, що це не монастир, а скоріше руїни монастиря. Пригадавши, що Хома розглядав ночівлю у монастирі як резервний варіант, я почав підозрювати, що насправді він збирався мене туди заманити, забити і з’їсти. Але за жирним знаком запитання, який являло собою його обличчя, було зрозуміло, що стан монастиря для нього теж виявився сюрпризом. Потім ми ще довго потішалися над потенційною ночівлею. Враховуючи те, що тут десь досі бродить привид Филимона Вітошинського*, то у нас ще й була б весела компанія.

Тим не менше, монастирем все-таки хтось займався, про що свідчили новенькі куполи хоч і підозріло «братнього», але все ж патріархату.

Вже насувалися глибокі сутінки, але Хома вирішив ще й побалакати з отцем Володимиром, настоятелем монастиря. Жив він поруч з монастирем. Отця знайшли, розмовляли з ним до ночі, після чого тепло попрощалися і пішли «на базу» з думкою, що з такими кадрами, як отець Володимир, у Московського патріархату ще не все втрачено.

. . . . .

- Га?.. Що?.. Ні, я не знаю, де штаб! І скільки у нас танків теж не знаю! І взагалі ніхт шпрехе дойч ні разу, щоб ви здохли…

Поступово камера допитів перетворилася на нашу кімнату у санаторії, а неочікувано гуманний фашист на звичного Хому. Він намагався мене розбудити, і йому це нарешті вдалося.

Мружачись, як коти, від надзвичайно лагідного ранкового сонця, ми рушили назад у часі і просторі. Попереду нас чекало власне те, заради чого ми сюди й приперлися – древній водяний млин, якому «стукнуло» 550 років.

* З 1707 по 1799 роки монастир належав уніатському чернечому ордену св. Василя. Наприкінці XVIII століття з'їзд представників ордену вибрав Сатанівський монастир місцем для довічного ув’язнення ченців засуджених церковним судом до поховання живцем. Першим і останнім з похованих живцем був Филимон Вітошинський. Засудженого спочатку відспівати як небіжчика, а потім замурували. Колодязь внизу служив для відправлення природних потреб. Вгорі – для вентиляції. Їжу подавали через спеціальне віконце.За неперевіреними даними, він прожив у таких умовах 39 років.

(далі буде)

(буде, буде, обіцяю)

Aug. 26th, 2010

Про кохання.

Наприкінці ролика - вся сєрмяжна правда!

Jul. 18th, 2010

Літо, блін...

1279416394425

Apr. 26th, 2010

Про принцес

Рыцарь преодолел ограду из шиповника, сразился со сторожевым драконом, проник в разрушенный дворец, там сразил полчища летучей, ползучей и прыгающей нечисти, и, утомлённо поскрипывая латами, проник в тёмный подземный зал, где в хрустальном гробу лежала Спящая Красавица.
Сбросив тяжёлый шлем, он аккуратно снял хрустальную крышку гроба и, трепеща, запечатлел поцелуй на бледных, прекрасных устах.
Принцесса очнулась, ответила на поцелуй. Тонкие руки её обвили шею спасителя, и принцесса со счастливым вздохом приникла к шее рыцаря.
Через пять минут всё было кончено.
- Ты меня спас, - благодарно сказала принцесса, вытирая окровавленный рот. – Ещё сто лет без еды я бы не вынесла.

http://krylov.livejournal.com/2029741.html

Apr. 10th, 2010

Про польський траур

В ітернеті варіанти такі:

- це все рука Москви

- це все рука Вашінгтона

- москалі тут ні при чому, але “осадок” залишився

- вашінгтонський обком тут ні при чому, але “осадок” залишився

- шкода поляків

- просто шкода

 

Мій варіант:

Дивіться кожен за собою.

Все пройде. Навіть це.

Previous 10